Аркадій Войтюк – Тіні забутих предків Текст пісні

Бо покохав Іван Марічку,
Сплелися душі в одну долю.
І лиш ріка, стрімка ріка,
Ревнує хвилями й зруйнує їхню вічність…

Над горою сяє зірка –
Чекає понеділка…
Проводжає мати сина,
Махає із одвірка,
Під туманом простягається вверх плай…
Щемить серце, знає правду, і нехай!

Що покохав Іван Марічку,
Сплелися душі в одну долю.
І лиш ріка, стрімка ріка,
Ревнує хвилями й руйнує їхню вічність.

Ізгадай мні, мій миленький,
Два рази на днину,
А я тебе ізгадаю
Сім раз на годину!
Засинає під смерекою вівчар,
Гріє душу спомин про своє дівча.

Бо покохав Іван Марічку,
Сплелися душі в одну долю.
І лиш ріка, стрімка ріка,
Ревнує хвилями й зруйнує їхню вічність.

Сіяв дощ на полонині
Вчора, й сіє нині.
Забрала ріка Марічку –
Обірвалось всередині.
Відлітає в прірву вівчара душа,
Бо так і не знайшов Марічку у чужих очах…

Так покохав Іван Марічку,
Сплелися душі в одну долю.
І лиш ріка, стрімка ріка,
Ревнує хвилями й руйнує їхню вічність.

Над горою сяє зірка –
Чекає понеділка…